Суперечності бібліотечної справи та шляхи їх вирішення
Бібліотечна справа проходить переломний етап. За останні роки тут накопичилося чимало реальних протиріч, невирішених проблем. Їх основою є загострення протиріччя між зростаючими бібліотечними ресурсами та усталеними конкретними формами бібліотечних відносин. Останні, морально застаріла, уповільнюють зростання ефективності бібліотечної справи загалом. Зниження темпів його розвитку, негативні моменти в організації бібліотечної мережі, формуванні та використанні фондів, обслуговуванні читачів, впровадженні сучасної інформаційної технології значною мірою обумовлені тим, що своєчасно не були оцінені зміни в об'єктивних умовах, необхідність інтенсифікації бібліотечної справи, корінного покращення методів управління, особливо на міжвідомчому рівні. Абсолютизація стабільності бібліотечних структур, втрата критичного аналізу стану бібліотечної справи, відсутність ініціативи та наполегливості бібліотечних кадрів у здійсненні назрілих великих заходів посилили незбалансованість бібліотечних ресурсів та їх використання, загальмували науково-технічний прогрес у бібліотечній справі. Негативно позначалися недостатнє вивчення внутрішньо властивих бібліотечній справі протиріч та ослаблення свідомого на їх вирішення.
Пізнання специфіки бібліотечних протиріч, розкриття раціональних методів їх усунення дають до рук бібліотечних працівників ключ до проникнення в сутність бібліотечних процесів, управління ними, відкривають реальні можливості їх удосконалення. Суперечність у бібліотечному діді є результатом взаємодії двох сторін, єдності протилежностей, які водночас і припускають, і заперечують одне одного. Кожна сторона бібліотечної суперечності існує не сама по собі, а лише в єдності з іншими. Обидві сторони мають тенденцію до взаємопроникнення та взаємодії. Саме взаємодія, або "боротьба" двох початків, і дає імпульс розвитку будь-якого бібліотечного процесу, служить його джерелом. Нормальний розвиток бібліотечної справи та її складових частин здійснюється тоді, коли об'єктивно закладені у яких протиріччя об'єднуються переважним єдністю, відповідністю двох суперечать одна одній сторін.
На певному етапі розвитку бібліотечної справи виявляється відмінність, невідповідність сторін протиріччя. Об'єктивно це зумовлено тим, кожна з двох сторін протиріччя розвивається нерівномірно. Важливо вирішити протиріччя на стадії відмінностей, перш ніж вони переростуть у конфлікт. У випадках, коли протиріччя не знаходить відповідної форми свого вирішення, відбувається його деформація. При цьому взаємодія сторін протиріччя порушується, а саме протиріччя, що є системою, єдністю протилежностей, розпадається на дві частини, кожна з яких існує як би сама по собі автономно. А якщо немає взаємодії, то немає й імпульсу, джерела розвитку.
Якщо на цій стадії суперечність нерозв'язна, процес може перейти до наступної стадії крайнього загострення суперечності — стадії кризового стану конфліктної ситуації. Зрозуміло, що подолання кризового стану, відновлення сторін деформованої суперечності в такому разі вимагатиме вже значно більших за обсягом, глибших і корінних за змістом, триваліших за часом заходів. Тому вивчення організаційно-управлінських механізмів, покликаних запобігати деформації протиріч, а у разі її виникнення — відновлювати порушену єдність сторін, є однією із злободенних проблем бібліотекознавства.
Систему найважливіших протиріч бібліотечної справи можна так:
1. Суперечності цілей (наприклад, сприяння всебічному розвитку читачів та задоволення їх спеціальних запитів; розвиток універсальних та спеціальних бібліотек, бібліотек та органів НТІ та ін.);
2. Протиріччя змісту бібліотечного процесу (наприклад, протиріччя між інформаційними потребами та бібліотечними ресурсами, між формуванням та використанням фондів);
3. Суперечності методів (наприклад, між зростанням обсягу фондів та відносним зменшенням їх використання, між багатоаспектним характером інформації та інформаційних запитів та отриманням недостатньо повних відомостей у СБА, на книжкових виставках та іншими методами розкриття бібліотечних фондів);
4. Суперечності організаційних форм задоволення інформаційних потреб (суперечності між новими, часом несподівано виникаючими і швидко зростаючими суспільними та індивідуальними потребами і не завжди досконалою організацією їх задоволення, наприклад, рівнем кваліфікації кадрів, механізації та автоматизації бібліотечних процесів, недосконалих). ін);
5. Суперечності між зростаючою тенденцією інтеграції та відомчою роз'єднаністю бібліотек, що зберігається (до таких суперечностей можна віднести: поглиблення поділу бібліотечної праці та одночасно збільшення загальних, збігаються і перетинаються цілей; перетворення бібліотечної справи на єдиний комплекс взаємопов'язаних пріоритетів ланки цього комплексу; зростання кількості кооперативних, технологічних, науково-методичних зв'язків і висока організаційна диференціація, що явно спостерігається, прагнення до автономізації управління).
Неважко помітити, що багато груп протиріч бібліотечної справи тісно взаємопов'язані і взаємозалежні. Так, остання група протиріч похідна від протиріч окремих бібліотек і відчуває їх вплив. Розв'язання цих протиріч сприяє зміцненню єдності (цілісності) бібліотечної системи та водночас допомагає вирішити внутрішні протиріччя окремих бібліотеках.
Наприклад, протиріччя між планомірністю та елементами стихійності у діяльності окремих бібліотек може негативно позначатися на узгодженому розвитку бібліотечної системи. У той самий час координований розвиток бібліотечної системи допомагає усунути протиріччя всередині окремих бібліотек, пов'язані з порушенням окремих пропорцій, викликаних елементами стихійності у роботі.
Вирішення протиріч, пов'язаних із змістом бібліотечного процесу, не тільки сприяє вдосконаленню змісту фондів, СБА тощо, але й безпосередньо впливає на форми та методи бібліотечної роботи. Усі суперечності методів та організаційних форм безпосередньо випливають із суперечностей мети та сутності бібліотечної діяльності, які визначають і основну суперечність бібліотечної справи — між зростанням нової інформації та зростанням нових інформаційних запитів, і, отже, між новими завданнями, що все більш ускладнюються, які ставляться перед бібліотеками та досягнутим ними рівнем розвитку можливостей вирішення цих завдань.
Загальною особливістю протиріч мети, сутності та змісту бібліотечної діяльності є їх суттєвий постійний характер. Їх вирішення завжди частково: дозволяється конкретне протиріччя, але виникають нові протиріччя цього ж типу. Тому їх облік, розвиток та дозвіл завжди є джерелом та рушійною силою бібліотечних процесів.
Наочно це можна бачити на прикладі протиріч між бібліотечними фондами та інформаційними запитами, вирішення яких створює найефективніші умови для забезпечення відповідності між ними та досягнення основної мети — найповнішого задоволення читацьких потреб та максимального використання фондів.
Суть даної суперечності полягає в тому, що стикаються два протилежні процеси: породження прогресом матеріального та духовного виробництва нових інформаційних потреб та організація їх задоволення. Виникнувши та розвиваючись, інформаційні потреби випереджають розвиток бібліотечних ресурсів і визначають напрямок їх подальшого розвитку, як би ставлять бібліотечній справі нові завдання. Між бібліотечними ресурсами та зростанням інформаційних потреб ніколи не може бути рівноваги.
Інші суперечності (суперечності методів та організаційних форм) породжуються непропорційністю окремих елементів бібліотечної справи або невідповідністю використовуваних у бібліотечній роботі форм та методів запитам читачів. Маючи певну об'єктивну основу, ці суперечності не є внутрішньо необхідним компонентом бібліотечної справи, вони обумовлені складністю та динамічністю його процесів і тією чи іншою мірою неминучі за сучасного рівня бібліотечної теорії та практики.
Не секрет, що сучасні бібліотечні методи іноді застосовують на "око", керуючись загальними міркуваннями. Тому відхилення неминучі, поки вибір методів і форм роботи грунтується лише на інтуїції, "чуття" бібліотекаря. Тут особливо проявляється гальмуюча роль протиріч.
Спосіб вирішення їх полягає в тому, щоб якнайшвидше виявити їх, не допустити загострення і тим більше переростання в конфлікт. Основний зміст вирішення протиріч бібліотечної справи складає ліквідація віджилих структур, форм і методів, що стримують конструктивний пошук та досягнення нових перспективних цілей та форм їхнього вираження. Причому цей процес набуває справді комплексного характеру. Якщо раніше зміни стосувалися окремих сторін бібліотечної справи, то тепер вони охоплюють не лише її структурні елементи, а й усі рівні (загальноросійський, міжгалузевий та територіальний, відомчий, внутрішньобібліотечний).
На порядок денний постало завдання розробки комплексного розвитку бібліотечної справи, покликаної визначити шляхи підвищення ефективності функціонування бібліотек, своєчасно виявляти проблемні ситуації, що характеризуються порушенням рівноваги (відповідності) між окремими елементами бібліотечної справи або між бібліотечною справою та зовнішнім середовищем. Тільки забезпечивши взаємопов'язаний, всебічний, комплексний розвиток бібліотечної справи країни, можна створити реальні передумови для її перетворення.
Які основні особливості майбутньої бібліотечної справи?
По-перше, це орієнтація змісту бібліотечної роботи на гуманістичні цінності, повне підпорядкування бібліотечних ресурсів задоволенню суспільних та індивідуальних інформаційних потреб, коли читач обирає те, що його цікавить. Бібліотечна система стає гнучкою і рухливою, яка орієнтується зміни читацьких інтересів. По-друге, розвиток бібліотечної справи інтенсивного типу, сприйнятливого до здобутків науково-технічного процесу. Бібліотечна справа майбутнього мислиться сьогодні як підключення колективних та індивідуальних абонентів, що перебувають у будь-якій точці країни, до розгалужених та взаємопов'язаних автоматизованих бібліотечно-інформаційних систем, що створюють банки найрізноманітнішої інформації та здатні видавати потрібну інформацію у зручному для людини вигляді.
Цілком очевидно, що бібліотечна справа стане демократичною системою, системою самоврядування. Буде зламано традиційні уявлення про централізовану регламентацію структури та діяльність бібліотечних установ. Зростання різноманітних інформаційних та культурних потреб суспільства, окремих соціальних груп та читача призведуть до появи бібліотек, спеціалізованих за різними критеріями.
Головний шлях удосконалення бібліотечної справи – подальший розвиток координації та кооперації. Про це свідчать і найкращий світовий досвід, і передові ЦБС нашої країни, і територіальні бібліотечні об'єднання, що організуються в низці регіонів. Нарешті, буде створено нову економічну базу бібліотечної справи, яка б відповідала умовам ринку. Життя диктує необхідність осягнення бібліотеками економічних методів діяльності — способів ефективного управління на основі постійного пристосування до умов, що змінюються, орієнтації на підприємницьку діяльність.