Забезпеченість населення бібліотечною мережею

У країні створена та розвивається широка мережа бібліотек різних типів та різної відомчої приналежності. На 150 млн. населення припадає понад 154 тис. масових бібліотек, 41 тис. шкільних, понад 28 тис. наукових та спеціальних бібліотек. Їхній сукупний фонд містить понад 3 млрд екземплярів різних видань та матеріалів. Великі книжкові багатства бібліотек загальнодоступні і є безкоштовним джерелом збагачення духовної культури, освіти та освіти всіх слога населення, базою розвитку вітчизняної науки та народного господарства. Для порівняння можна сказати, що у США більш ніж 220 млн. населення є 15 тис. публічних бібліотек, 92 тис. шкільних та 3,4 тис. бібліотек коледжів та університетів. За середньою кількістю бібліотек, книг, бібліотечних працівників, що припадають на 1 тисячу жителів.

Існуюча мережа бібліотек може забезпечити нормальне обслуговування населення книгою. Бібліотечна мережа розміщена на великій території, тому завдання територіальної організації бібліотечної справи є виключно багатогранними та складними. У країні вирішено завдання рівномірного розміщення бібліотечної мережі, істотно згладжена історично склалася бібліотечна нерівномірність великих територій країни внаслідок розміщення бібліотечних ресурсів та прискореного розвитку бібліотечної справи в національних республіках, східних районах і сільській місцевості.

Проте рівень бібліотечного розвитку окремих республік, економічних районів і дрібніших територіальних утворень значною мірою неоднаковий. Основні бібліотечні характеристики - чисельність населення (працюючих) на одну бібліотеку, книгозабезпечення, рівень використання фондів, кількість читачів у відсотках до чисельності населення, розподіл бібліотечних працівників за освітою тощо - навіть у великих (і, отже, неоднорідних) територіальних одиницях мають суттєві відмінності. Є відмінності у задоволенні потреб читачів великого, середнього та малого міст, робітничого селища та села.

Важливою особливістю розвитку бібліотечної справи є одночасне здійснення двох тенденцій, що історично склалися, — подальше зростання старих центрів концентрації бібліотечних ресурсів і освоєння нових територій у великих масштабах. Розвиток бібліотечної справи здійснюється головним чином шляхом упорядкування та кращого використання ресурсів діючих бібліотек. У той самий час у східній частині країни-(в Сибіру і Далекому Сході) формуються нові бібліотеки, залучаються до обороту нові бібліотечні ресурси. Поєднання цих двох тенденцій в умовах є таким чином безумовною необхідністю.

Проте територіальна структура бібліотечної справи неоднорідна. Вона відрізняється, з одного боку, гіпертрофованим розвитком бібліотечної мережі найбільших міст та агломерацій, з іншого — низьким рівнем бібліотечної забезпеченості віддалених від обласних центрів та великих промислових міст районів. Останні характеризуються покинутими селищами, що хиріють малими містами та селищами.

Розвиток бібліотечної справи в Сибіру та Далекому Сході не встигало за стрімкими темпами зростання міст та міського населення, яке збільшувалося не тільки через міграцію внутрішнього регіону, а й у зв'язку з припливом населення з інших районів країни на Байкало-Амурську магістраль, Тюменську Північ та ін. На кожні 10 тис. жителів Сибіру та Далекого Сходу припадає 5,8 бібліотеки. Середній показник бібліотечної забезпеченості населення регіону нижчий від загальноросійських показників. При недостатній розвиненості транспортних засобів у регіоні, особливо у Півночі, виникає проблема територіальної доступності бібліотек. У регіоні виявляє більш відчутна, ніж у інших районах, незбалансованість між існуючими потребами у бібліотечному обслуговуванні та фактичними можливостями їхнього задоволення.

Як у європейській, так і у східній частині значна частина бібліотечних ресурсів зосереджена у великих містах із населенням понад 250 тис. мешканців. Наявність в області (краї, республіці) великого міста, значення якого виходить за рамки даної області і який виступає як центр більш-менш значного економіко-географічного району, дуже впливає на розвиток бібліотечної справи в області. У таких випадках область має, як правило, більш високий рівень книгозабезпечення, ніж сусідня. У невеликих містах із населенням до 100 тис. жителів (тим більше у сільській місцевості) розміщуються влучні бібліотеки. У нових містах, віддалених від сформованих культурних центрів і розгалужених транспортних систем, в основному проживає і працює молодь, що відрізняється досить високим освітнім рівнем і гостро потребує розвиненого культурного середовища. Проте бібліотечне середовище тут вирізняється бідністю.

Бібліотечні ресурси міст-новобудов значно відстають від старих міст, оскільки формуються. зазвичай "з нуля". Вже на стадії проектування їх необхідно закладати створення єдиної бібліотечної системи. У промислових районах, що знову освоюються, бібліотечні ресурси повинні формуватися з урахуванням потенційного зростання населення та їх інформаційних потреб. Важливо правильно вирішувати питання фінансування бібліотек у нових містах. Необхідні кошти для поповнення фондів принаймні протягом перших п'яти-семи років повинні виділятися за вищими нормами.

Таким чином, виявляється, з одного боку, концентрація бібліотек у дуже невеликій групі великих та середніх міст, з іншого — наявність численної групи невеликих поселень, які обслуговують бібліотеки з незначними книжковими фондами. Положення посилюється тим, що закриваються профспілкові та технічні бібліотеки (переважно на невеликих підприємствах). Надзвичайно тривожна тенденція — ліквідація у низці випадків великих бібліотек палаців та будинків культури, галузевих обкомів профспілок. Це не може не позначитися на падінні кількості читачів у бібліотеках та об'єму книговидачі. Так, середня кількість читачів на одну масову бібліотеку за період з 1985 по 1994 роки. зменшилося з 1310 до 1050, а середня кількість книговидач на одного читача – з 21,4 до 20,9. Універсальними бібліотеками (масовими та науковими) користуються близько 36% населення.

Актуальним завданням розвитку бібліотечної справи є вирівнювання рівнів бібліотечного обслуговування населення. Ця проблема у наші дні має свої особливості. Якщо на попередніх етапах принцип вирівнювання означав забезпечення більш прискорених і максимально високих темпів розвитку в раніше відсталих районах країни за всілякої допомоги більш розвинених районів, то в сучасних умовах вирівнювання має відбуватися не за рахунок розвитку будь-якого району, а на базі всебічного розвитку бібліотечної справи всіх регіонів країни.

Вирівнювання, проте, значить нівелювання бібліотечних ресурсів, т. е. повного збігу їх структур переважають у всіх районах. Орієнтиром тут служить створення дедалі більше рівних можливостей задоволення зростаючих читацьких потреб. Під вирівнюванням рівнів слід розуміти тенденцію розвитку бібліотечної справи, спрямованої на поступове зближення основних бібліотечних показників у регіонах.

Це завдання не може бути вирішене виключно на місцевому рівні. У той час як задоволення інформаційних потреб за місцем проживання в принципі може бути забезпечене планово-організаційною діяльністю місцевої адміністрації, завдання вирівнювання територіальних відмінностей вимагає, щоб мережа бібліотек відстежувалася та розвивалася як на місцевому, так і регіональному та загальнодержавному рівнях.

Наявні суттєві відмінності в рівні бібліотечного обслуговування в регіонах країни викликають необхідність дослідження (аналізу) розвитку бібліотечної справи по основним економіко-географічним районам. Воно дозволяє на конкретному місцевому матеріалі виявляти проблеми та тенденції (закономірності) регіонального розвитку бібліотечної справи, досліджувати вплив різних факторів на її організацію та функціонування. Сюди входять і особливості географічного положення, і розміри сільських та міських поселень, і демографічний склад і культурна диференціація населення, і історичні та національні традиції, що склалися, і, нарешті, стан матеріальнотехнічної бази бібліотечної справи в тому чи іншому регіоні.

До останнього часу вивчення бібліотечного обслуговування районами країни проводилося рідко і зазвичай обмежувалося аналізом його показників у динаміці. При цьому не зверталося належної уваги на регіональні особливості та відмінності. Тим часом для повнішого виявлення відмінностей потрібно поряд з динамікою виявляти співвідношення показників, що характеризують рівень бібліотечного обслуговування по районах країни. Хоч би які показники ми обрали для цієї мети, абсолютна величина ще не дає уявлення про те, наскільки значний досягнутий рівень. Щоб з'ясувати це, необхідно проводити аналіз регіональних відмінностей за трьома напрямками: а) зіставлення сучасного рівня бібліотечного обслуговування в регіоні з рівнем попередніх років; б) зіставлення рівня бібліотечного обслуговування даного району з рівнем інших регіонів та загальними показниками; в) зіставлення фактичного рівня бібліотечного обслуговування зі ступенем розвитку потреб населення у бібліотечних ресурсах.