Структура бібліотечної справи

Утворення та розвиток бібліотечних мереж пов'язане, таким чином, не лише з галузевими та відомчими, а й із територіальними факторами. Відповідно до адміністративно-територіального поділу залежно від внутрішньої структури галузей і відомств утворюються різні візи територіальних бібліотечних мереж. Ряд їх об'єднують бібліотеки будь-якого одного відомства (державні масові, профспілкові, академічні, педагогічні та шкільні, військові та інших.). Деякі територіальні бібліотечні мережі поширюють свій вплив на бібліотеки навчальних закладів (ВНЗ та технікумів) незалежно від відомчої приналежності цих закладів. Функціонують мережі на основі тематичної схожості бібліотечних фондів та професійних інформаційних потреб, що задовольняються, — це мережі науково-технічних та сільськогосподарських бібліотек. Ряд бібліотек одночасно входять до кількох різних мереж, наприклад, бібліотеки галузевих науково-дослідних інститутів, військових установ та педагогічних училищ.

Територіальний підхід забезпечує взаємодію галузевих та відомчих бібліотечних мереж усередині регіонів, можливий повний облік соціально-економічних, демографічних та інших особливостей регіону.

Організація бібліотечної справи за територіальним принципом дозволяє уникнути роз'єднаності, паралелізму та дублювання у роботі бібліотек різних галузей та відомств. Пріоритет відомчо-галузевого підходу над територіальним призвів до неоднозначності ролі та різного ступеня організованості відомчих та територіальних бібліотечних мереж. Відомчі мережі більш організовані, централізовано керовані та структурно оформлені.

Територіальні сета можна виділити лише з певним ступенем умовності, оскільки взаємозв'язки бібліотек усередині них не мають ані стійкості, ані розвиненості. Бібліотечна справа країни не може бути побудована лише за галузевим, відомчим або територіальним принципом. Лише за єдності всіх трьох підходів бібліотеки отримують можливість комплексно та планомірно формувати свої ресурси, а читачі у всіх галузях, відомствах та регіонах країни задовольняти свої інформаційні потреби.

Структуру бібліотечної справи не можна обмежувати розчленуванням її на окремі бібліотечні мережі, які не розкривають характер зв'язків між ними та специфічної природи цілісності бібліотечної справи з позицій досягнень загальнобібліотечної мети. Бібліотечна справа є складною системою, що складається з бібліотечних мереж, які самі можуть і повинні розглядатися як самостійні системи.

Насамперед системою є кожна окрема бібліотека з властивими лише їй особливостями (функціями, структурою, технологічним процесом тощо), зумовленими характером зв'язків та взаємодії бібліотечних процесів, ресурсів та читачів. Але якщо ту бібліотеку розглядати у взаємозв'язку з іншими бібліотеками, наприклад, як елемент (підсистеми) бібліотечної мережі певного відомства, то специфічні особливості окремої бібліотеки відійдуть на другий план. На перший план виступають ті її особливості, які притаманні бібліотечній мережі в цілому. У результаті виявиться якісно нова освіта, принципово відмінна від кожної окремої бібліотеки. І хоча кожна бібліотека, як і раніше, продовжує виконувати свою специфічну функцію, вона, однак, буде опосередкована загальним функціональним призначенням усієї бібліотечної мережі.

Можна розглядати як систему не відомчу бібліотечну мережу, а сукупність, наприклад, технічних бібліотек. І тут відомчі мережі технічних бібліотек стануть вже підсистемами стосовно системи технічних бібліотек. Бібліотечні мережі не можуть бути розглянуті як автономні, незалежні один від одного елементи. Системи технічних, академічних, вузівських та інших бібліотек пов'язані з певними відносинами. Жодна з цих систем не може успішно функціонувати ізольовано, незалежно від іншої, оскільки вона не має ресурсів (насамперед фондів), достатніх для того, щоб найповніше задовольнити інформаційні потреби своїх читачів.

Нарешті, бібліотечна справа — не автономна, а складова частина (підсистема) системи вищого рівня складності суспільства в цілому та окремих сфер його діяльності (науки, виробництва, культзри, освіти, науково-технічної інформації та ін.). Елементи бібліотечної системи взаємодіють як друг з одним, а й коїться з іншими системами суспільства. Взаємодія бібліотечної відносини із нею — зовнішнє, а взаємодія елементів бібліотечної системи — внутрішнє. Під впливом довкілля у бібліотечній справі відбуваються процеси, які забезпечують виконання бібліотеками своїх функций. У свою чергу, бібліотечна справа через задоволення інформаційних потреб та використання бібліотечних ресурсів впливає на зовнішнє середовище. Сказане дозволяє зробити висновок про розвиток бібліотечної справи, який можна назвати законом відповідності зовнішньої та внутрішньої взаємодій бібліотечної справи: зміни взаємодій бібліотечної системи із зовнішнім середовищем є основними та ведуть до відповідних змін взаємодій елементів бібліотечної системи.