Структура бібліотечної справи
Під бібліотечною справою розуміється галузь інформаційної, культурно-освітньої та освітньої діяльності громадян та їх об'єднань, що включає створення та розвиток мережі бібліотек, формування та обробку їх фондів, організацію бібліотечного, інформаційного та довідково-бібліографічного обслуговування користувачів, підготовку бібліотечних кадрів, наукове та методичне забезпечення розвитку бібліотек. Бібліотечна діяльність обумовлюється рухом, розвитком бібліотечних ресурсів, тобто комплексу параметрів, що характеризують здатність бібліотечної справи вирішувати сучасні та майбутні проблеми забезпечення суспільних та індивідуальних потреб у документальній інформації. Можна виділити такі основні характеристики бібліотечних ресурсів: 1) забезпеченість бібліотеками різного виду, рівень функціонування їх як цілісної бібліотечної системи; 2) забезпеченість бібліотечними фондами (обсяг, галузевий, тематичний, типовий, видовий, мовний та ін. склад літератури, відповідність її інформаційним потребам суспільства); 3) забезпеченість кадрами (загальна їх чисельність, освітній та кваліфікаційний склад, стаж тощо); 4) матеріально-технічна забезпеченість (будівлі, обладнання, механізація, автоматизація бібліотечних процесів).
Бібліотечні ресурси визначають відносини бібліотек друг з одним під час створення послуг і продукції, що задовольняють інформаційні потреби. Тільки в рамках певних внутрішньо- та міжбібліотечних відносин та зв'язків можливе функціонування бібліотечної справи. Таким чином, бібліотечна справа є не що інше, як взаємодія бібліотечних ресурсів та бібліотечних відносин. Воно виступає насамперед як взаємодія між змістом та формою. Змістом і, природно, провідною стороною цієї взаємодії є рівень і масштаби бібліотечних ресурсів, тобто потенціал, який має в своєму розпорядженні бібліотечна справа для здійснення своїх функцій. Щоб привести в дію бібліотечні ресурси, у бібліотечній справі здійснюється цілий комплекс процесів бібліотечних відносин, що виступають як форма і, відповідно, друга сторона взаємодії. Бібліотечні відносини представляють різні (внутрішньобібліотечні, відомчо-галузеві, міжвідомчі, міжнародні) організаційні, інформаційні, технологічні та інші форми бібліотечної діяльності. У ході її відбуваються формування та функціонування (перетворення) бібліотечних ресурсів відповідно до поставлених цілей.
Бібліотечні ресурси постійно змінюються, розвиваються. Бібліотечні відносини є відносно стійкою стороною бібліотечної справи. Вони не змінюються автоматично за зміною бібліотечних ресурсів. Об'єктивна тенденція певної стійкості та самостійності бібліотечних відносин дає бібліотечним ресурсам можливість до певного часу успішно розвиватися. Але на якомусь етапі ця стійкість стає причиною відставання бібліотечних відносин від збільшених бібліотечних ресурсів. Виникає протиріччя, вирішення якого необхідне досягнення відповідності бібліотечних відносин характеру і рівню розвитку бібліотечних ресурсів.
Труднощі вивчення бібліотечної справи багато в чому визначаються тим, що внутрішні закони її розвитку поступово, по-перше, дедалі глибше її диференціюють і спеціалізують, а по-друге, тим, що все ґрунтовніше її інтегрують та об'єднують. В результаті першого процесу формуються різноманітні бібліотеки та бібліотечні мережі, а другого – системи. На Заході поняття "бібліотечна мережа" та "бібліотечна система", як правило, ідентичні, вони виникають за умови здійснення координації та кооперування діяльності бібліотек на основі комплексного впровадження ефективних автоматизованих технологій комплектування, каталогізації, зберігання та видачі літератури.
У вітчизняному бібліотекознавстві виділяють три основні підходи до ідентифікації бібліотечних мереж.
1. Бібліотечна мережа як сукупність бібліотек. За такого найбільш поширеного підходу основною класифікаційною одиницею бібліотечної мережі прийнято вважати бібліотеку — первинну організацію, що характеризується певною адміністративною відокремленістю. Спеціалізація окремих бібліотек та відокремлення (формування) бібліотечних мереж – взаємопов'язані та взаємозумовлені процеси. У міру розвитку та диференціації різних галузей народного господарства створюються нові бібліотеки, які за ознакою однорідності бібліотечних фондів, читачів, що обслуговуються, та задоволення певних інформаційних потреб об'єднуються в самостійні бібліотечні мережі. Цей процес нескінченний, як і саме розвиток народного господарства та бібліотечної справи. Додатковою ознакою тієї чи іншої мережі є спільність технологічного процесу, стійкі внутрішні зв'язки, схожість професійного та кваліфікаційного складу бібліотечних працівників.
2. Бібліотечна мережа як організаційна одиниця управління. Цей підхід можна назвати відомчим, оскільки його основа — єдиний орган управління, який здійснює оперативне керівництво, поточне та перспективне планування розвитку відомчих бібліотечних ресурсів. Бібліотечну справу країни складають такі основні бібліотечні мережі: міністерств культури, освіти, вищої освіти та науково-технічної політики, охорони здоров'я, сільського господарства, Академії наук, інших міністерств, державних комітетів, відомств та організацій.
У практиці формування бібліотечних мереж спостерігається розбіжність галузевого та відомчого підходів. Аналіз галузевої приналежності бібліотек, що входять у відомчі мережі, показує, що на практиці є ряд істотних відхилень від галузевого принципу. Бібліотеки тих самих галузей тією чи іншою мірою можуть бути розосереджені в міністерствах і відомствах і ті самі міністерства можуть об'єднувати бібліотеки різних галузей.
3. Територіальна ознака. Бібліотеки будь-якої галузі народного господарства розташовані у якомусь регіоні. Тому можна сказати, що кожна бібліотека одночасно виступає як елемент двох систем — галузі (відомства) та території і тісно пов'язана і з тією, і з іншою системою, причому без цих зв'язків жодна бібліотека не може ефективно функціонувати. Відомства, що розміщують бібліотечну мережу за галузевою ознакою, зазвичай рідко враховують територіальні чинники: демографо-кваліфікаційну структуру населення, наявність бібліотек інших відомств, соціально-економічні умови регіонів тощо, оскільки переслідують вузьковідомчі цілі. Відомчо-галузевий підхід характеризує насамперед диференціацію бібліотечної справи, відокремлення бібліотечних мереж, що здатне послабити та порушити територіальні зв'язки між бібліотеками різних галузей та відомств, розташованих в одному місті, області, економічному районі.