Main content

Інформаційні потреби

"Потреба" - одне з фундаментальних понять сучасної науки. У найбільш загальному вигляді потреба визначається філософами як "потреба або недолік в чому-небудь необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку організму, людської особистості, соціальної групи, суспільства в цілому". Так як потреба - невід'ємний атрибут всього живого, то будь-яка наука, що вивчає природу, людину і суспільство, більшою чи меншою мірою висвітлює проблематику потреб. Тому поняття "потреба" є універсальним для всієї сукупності наук і в цьому сенсі загальнонаукової.

Поняття "інформаційна потреба" (ІП) - одне з ключових в інформаційних науках, у тому числі бібліотекознавстві. Разом з тим, незважаючи на велику кількість публікацій з даної проблеми, в даний час не існує загальноприйнятого визначення цього терміна. З численних публікацій видно, що автори не завжди вкладають у поняття "інформаційна потреба" однаковий зміст і поряд з ним вживають поєднання "потреба в бібліотечно-бібліографічних ресурсах", "потреба в документах", "потреба в читанні", які не завжди точно співвідносяться один з одним за значенням.

Поняття "потреба" поширюється на весь світ органічної та соціального життя, вказуючи, таким чином, на природний зв'язок між цими двома вищими формами руху матерії. Його розгорнуте значення пов'язане насамперед із конкретизацією уявлень про суб'єкта діяльності, а отже, про носія потреб. В якості такого можуть виступати будь-який біологічний організм, людський індивід, спільнота людей (сім'я, рід, плем'я, народ), соціальний шар або соціальна група в рамках цієї спільноти (клас, стан, нація, покоління, коло професіоналів), соціальний інститут, що функціонує в суспільстві (система освіти, держава та її органи і т. п.), суспільство як певна соціальна система, нарешті, людство в цілому.

Всякий складний організм характеризується системою потреб, що забезпечує взаємодію його функціональних структур. Потреба виявляється як стан незадоволеності, занепокоєння, наростає все сильніше, до останньої межі, а потім, будучи задоволеною, гасне аж до нового виникнення.

Чим складніший організм, тим ширше коло його потреб і тим різноманітніше форми їх задоволення. Тваринний організм відчуває в першу чергу потреби біологічного порядку. Людина на відміну від інших живих організмів - істота соціальна. Він живе в суспільстві і реалізує не тільки генетичну програму, отриману від своїх батьків, а й соціальну програму, сформовану суспільством, яке висуває свої вимоги до індивіда. У структурі його потреб природне і соціальне нерозривно пов'язані між собою, тому що людина не тільки представник одного з біологічних видів, а й член соціуму.

Основу ієрархії потреб людини утворюють біологічні потреби, обумовлені обміном речовин як необхідною передумовою існування будь-якого живого організму. Кожен індивід - це біологічний організм, і саме цим визначаються його вихідні вимоги до наявності певних умов зовнішнього середовища, яка надає йому воду, їжу, тепло і т. д.

Задоволення біологічних потреб створює передумови для розвитку більш складних - соціальних. Вони залежать від стану економіки і культури суспільства, а також від специфічних особливостей діяльності індивіда.

Потреба є найважливішим стимулом людської діяльності, побудником активності. Мета її - усунення напруженості, дискомфорту, незадоволеності, які викликані невідповідністю між внутрішнім станом і зовнішніми умовами існування людини. Зняття цієї невідповідності можливе шляхом реального вирішення виникаючих проблем або, за відсутності такої можливості, шляхом придушення потреби або заміни її іншою, найбільш близькою.

Історія людства - це передусім історія розвитку потреб індивіда, створення матеріальних засобів і способів їх задоволення. На першому її етапі мова йде про задоволення біологічних потреб зароджується колективу. При цьому людська спільнота являє собою якісно новий еволюційний тип, здатний до примноження засобів задоволення потреб - як біологічних, так і якісно нових, соціальних. Здатність до розширення кола потреб та до породження нових виступає в якості основи розвитку цивілізації.

Разом з еволюцією суспільства ускладнюються і збагачуються форми спільної праці, спільного захисту інтересів. Потреби людини стають соціальними не тільки в тому сенсі, що вони задовольняються за допомогою засобів, створених зусиллями багатьох людей, але і в тому відношенні, що сам процес їх задоволення можливий тільки в умовах людського співжиття. На цій основі розвиваються соціальні потреби в спілкуванні, визнанні, самоствердженні, в організації спільних дій.

Відмінними рисами потреб людини є їх динамічний характер, мінливість, вдосконалення, що пов'язане з включенням особистості в різні форми та сфери діяльності. Все це відрізняє людину як суб'єкта історичного процесу, що перетворює природне і соціальне середовище, від тварин, пріспосаблівающіхсреде проживання. Характер потреб і способи їх задоволення являють собою історичні явища і залежать від рівня культури суспільства.