Main content

Основні характеристики принципів діяльності бібліотек

Зберігання і розповсюдження художніх цінностей - давня і традиційна сфера бібліотечної діяльності. Особливе місце у діяльності бібліотек займає робота з творами художньої літератури. У творах письменників і поетів знаходять комплексне відображення у художній формі як художні, так і етичні, естетичні, політичні, релігійні та інші цінності, творчо відображаються події минулого і моделюються Аріант розвитку майбутнього, бібліотека в даному випадку виступає не тільки в ролі транслятора цінностей, вона є єдиним інститутом, який забезпечує їх зберігання та передачу від покоління до покоління.

Якщо система духовних цінностей людства в гуманітарній області тільки починає складатися, то куди більш визнаними є цінності, сформовані людством в галузі природознавства. Цивілізація від покоління до покоління збагачується все новими знаннями в галузі математики, фізики, хімії, географії, біології та інших наук. На думку А. Г. Здравомислова, "знання, подолання помилки є вищою цінністю, рушійною силою і результатом наукової діяльності". Наука не просто продуктивна сила, вона грає випереджальну роль, створює умови для формування та розвитку нових потреб, в першу чергу інформаційних. Значимість наукових цінностей особливо зростає в інформаційному суспільстві, основою розвитку якого є знання.

Реалізація бібліотеками даних положень полягає у формуванні фонду документів, що відображають наукові течії та школи в різних галузях знань. В залежності від поставлених перед ними завдань ібліотекі можуть віддавати перевагу тим чи іншим видам документів - науковим, навчальним, науково-популярним, - викладає теоретичні істини на тому рівні, на якому їх в стані сприйняти користувачі. У будь універсальній бібліотеці повинна бути представлена в мініатюрі модель всіх областей знань, доступ до яких зараз розширюється завдяки Інтернету. Таким чином, бібліотека здатна допомогти формуванню у людини цілісної картини світу. Чим більше можливостей у користувача отримати доступ до наукових знань, адекватним його потребам, тим вище потенційні можливості суспільства в галузі науки, освіти, технологій, що веде в остаточному підсумку до зростання життєвого рівня громадян.

Проблематика загальнолюдських цінностей не вичерпується тільки системою цінностей духовних. Матеріальні цінності є основою існування кожного індивіда, суспільства і людства в цілому. З початку зародження цивілізації вони були причиною зіткнення інтересів як окремих особистостей, так і певних соціальних груп. Розширення популяції homo sapiens як біологічного виду і заселення їм практично всієї суші привели до зіткнення інтересів великих соціокультурних груп - держав або об'єднань держав - в боротьбі за території і природні ресурси. Разом з тим розвиток промислового виробництва та засобів знищення сприяли усвідомленню людьми необхідності об'єднання зусиль для збереження середовища свого існування - основний матеріальної цінності, планети Земля, і сформованої на ній екосистеми, які належать усьому людству.

Шлях людства до усвідомлення цієї ідеї був довгий. Еволюція поглядів на систему цінностей, зрослі технологічні можливості по самознищення людства, багатомільйонні жертви під час війн, особливо Першої та Другої світових, що охопили практично весь світ, загибель багатьох людей від голоду і хвороб поряд з існуванням розкоші, прогресом в медицині привели до усвідомлення необхідності створення наднаціональних міжнародних організацій, що відображають загальні інтереси. Найважливіша з них - Організація Об'єднаних Націй - була створена відразу ж після закінчення Другої світової війни (1945) і спочатку включала 51 держава. Авторитет ООН в світі стрімко зростав, і зараз її учасниками стали практично всі країни світу - 185 держав. Їх представники прагнуть знайти оптимальний шлях вирішення найбільш гострих проблем людства. Паралельно з ООН отримали розвиток і її спеціалізовані установи, в першу чергу Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), що об'єднує в своїх рядах 175 держав. Основна увага у своїй діяльності вони приділяють правам людини, підтримці і зміцненню миру на планеті, розвитку безпеки і співробітництва між народами, врегулювання військових конфліктів, ліквідації неписьменності, боротьбі з голодом, хворобами, безробіттям, наркоманією, а також екологічним та іншим проблемам, що представляють загрозу для всього людства.

ООН прийняла ряд правових актів, що відносяться до громадян усіх держав. Найважливішим серед них є Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 Викладені в ній положення отримали розвиток в міжнародних пактах про економічні, соціальні і культурні права, про громадянські і політичні права, деклараціях і конвенціях, що забороняють расову дискримінацію, рабство і геноцид, що захищають права жінок і дітей і ін.

У названих документах ООН, ЮНЕСКО, а також інших міжнародних організацій перераховані ті духовні та матеріальні цінності, які міжнародне співтовариство визнало загальними для всього людства. Їх збереження та розвиток бібліотека як соціальний інститут, що займає провідне місце в процесі розповсюдження інформації, повинна розглядати як пріоритетний напрям своєї діяльності. Ув'язнені в найбільш загальних філософських категоріях добра і зла, істини і омани, краси і неподобства, допустимого і забороненого, справедливого і несправедливого, дані цінності утворюють систему, що відображає все різноманіття предметної діяльності людини, її суспільних відносин і включених в їх коло природних явищ.

Таким чином, принцип відповідності діяльності бібліотек загальнолюдським цінностям означає, що основу формування їх інформаційних ресурсів і створюваних ними баз даних повинні складати документи, які відображають людину, суспільство і природу з загальноприйнятих позицій. Орієнтація на загальнолюдські цінності, які сформувалися в процесі тривалої еволюції цивілізації, дозволить бібліотеці забезпечити динамічний розвиток суспільства на конкретно-історичному етапі. Спроби підмінити загальнолюдські Цінності як у соціально-політичному плані, так і в бібліотечній діяльності на цінності окремої раси, нації, релігії, класу ведуть в кінцевому підсумку до соціальної катастрофи. Принцип відповідності деягельності бібліотек загальнолюдським цінностям необхідно розглядати як пріоритетний. Інші принципи базуються на його основних положеннях і розвивають їх.

Так, з ним нерозривно пов'язаний принцип відповідності національним цінностям. Як відзначала М. Я. Дворкіна, "бібліотеки зберігають не тільки культуру цивілізації, а й національну культуру, національну мову". Діалектичне єдність двох названих принципів, з одного боку, полягає в тому, що система загальнолюдських цінностей базується на національних, які в процесі історичного розвитку стали загальноприйнятими для більшості народів планети. З іншого боку, система національних цінностей формується під впливом загальнолюдських правил і норм.

Незважаючи на декларовану в СРСР турботу про кожної нації і народності, національні цінності не розглядалися в якості пріоритетних радянським бібліотекознавство. Навпаки, прагнення зберігати і розвивати національні мову і культуру класифікувалося як прояв націоналізму. Така позиція в галузі бібліотечної справи знайшла відображення в ряді нормативно-правових документів того часу і в практичній діяльності бібліотек. Так, у Положенні про бібліотечну справу в СРСР, затвердженому в 1984 році і який був основним регламентуючим документом галузі, немає навіть згадки про діяльність щодо збереження та розвитку культури і мови націй і народностей, які проживали на території країни.