Основні характеристики принципів діяльності бібліотек

У нашій республіці створена розгалужена мережа бібліотек, що забезпечує доступ користувачів до культурних цінностей білорусів та інших народів, що проживають на її території, а також народів зарубіжних країн. Мережа сформована за територіально-виробничою ознакою, що забезпечує рівний доступ усім жителям до бібліотечних ресурсів. Разом з тим вона потребує вдосконалення.

Поряд з існуючою системою публічних і спеціальних бібліотек в 1990-і роки в республіці почали створюватися спеціалізовані бібліотечно-інформаційні установи, структурні підрозділи в бібліотеках, спрямовані на ознайомлення жителів республіки з досягненнями народів інших країн. Серед найбільш значимих організацій такого типу можна назвати Інформаційний центр при посольстві США, Бібліотеку німецького культурного центру Інституту імені Гете, франко-білоруський зал інформації в Мінській ОУНБ, Австрійську бібліотеку, що функціонує в структурі бібліотеки Мінського державного лінгвістичного університету, відділи японської, німецької та української літератур при мінських ЦБС та ін Число таких установ у країні постійно збільшується, що свідчить про інтерес білоруського народу до культури інших народів світу.

Менеджерам вищого рівня і широким колам бібліотечної громадськості необхідно прагнути до створення сприятливих умов для функціонування бібліотек та інформаційних служб, що надають громадянам різноманітну інформацію про життя в інших країнах. Це буде сприяти розвитку взаєморозуміння між народами, формування атмосфери довіри та взаємовигідного співробітництва.

Другим напрямком у діяльності бібліотек в даній сфері є формування національного фонду документів, що відображає як цінності корінної нації та інших народів, що проживають на території країни, так і цінності народів інших країн, а також забезпечення користувачам доступу до накопиченого інформаційного потенціалу. У бібліотечних фондах концентруються документи, що відображають національні досягнення в області науки, техніки, культури та ін, а також документи, що сприяють ефективному розвитку різних видів діяльності, включаючи промислове і сільськогосподарське виробництво, медицину, освіту і т.д. Це означає, що національний бібліотечний фонд необхідно розглядати як національну цінність і добиватися закріплення цього статусу в законодавстві.

Інформаційні ресурси бібліотек є основою для подальшого розвитку національної культури. Вони дозволяють вітчизняним та зарубіжним користувачам знайомитися з культурним багатством того чи іншого народу, пропагувати цінності країни серед громадян Інших держав. Отримані знання дають можливість фахівцям розвивати національну культуру, сприяти впровадженню традицій і обрядів в повсякденне життя і побут.

Будучи хранителями пам'яті людства, бібліотеки виступають в ролі механізму захисту культури. Відповідно до міжнародних норм "розвиток власної культури є правом і обов'язком кожного народу". У більшості бібліотек є спеціальні програми по збереженню і розвитку народної культури, традицій, обрядів, вивчення історії краю. Бібліотеки Білорусі здійснюють сприяння відродженню та розвитку національних культур через організацію різних заходів, присвячених відомим землякам, громадським діячам, письменникам і поетам, композиторам і музикантам, художникам. Проведення обрядових свят, використання національної символіки у зовнішньому і внутрішньому оформленні приміщень також свідчать про активну роль бібліотек у відродженні та розвитку національної культури.

Третім напрямком діяльності бібліотек в галузі збереження та розвитку національної культури необхідно вважати забезпечення доступу користувачів до інформаційних ресурсів інших країн, а також надання іноземним громадянам доступу до власних інформаційних ресурсів. Адже, як зазначається в Декларації принципів міжнародного культурного співробітництва, прийнятій ЮНЕСКО в 1966 році, "в їх багатому різноманітті, різноманітності і взаємному впливі всі культури є частиною загального надбання людства".

Забезпечення доступу до цього загального надбання можливо як за допомогою зняття обмежень на традиційний книгообмін між бібліотеками різних країн, так і за допомогою створення сприятливих умов для обміну електронними документами, відкриття бібліотек зарубіжних організацій на території даної держави і розміщення своїх бібліотек та інформаційних служб за кордоном.

Бібліотеки усіх країн світу з давніх часів орієнтуються на потреби суспільства, яке їх створило і в рамках якого функціонує, керуючись при цьому відомим положенням про те, що жити в суспільстві і бути вільним від нього не можна. Історія підтвердила, що бібліотеки. Можуть розвиватися, гармонійно взаємодіючи із суспільством, заснували і містить їх. Невідповідність бібліотек суспільним вимогам веде до активного втручання держави в їх діяльність, а в крайніх випадках навіть до ліквідації їх самих або частини їх колекцій.
Реалізація бібліотекою принципу відповідності національним цінностям перетворює її в скарбницю, що зберігає досягнення нації в різних сферах життя. Дані інформаційні ресурси є основою для існування і розвитку нації, а бібліотека в цьому випадку виступає гарантом інформаційної безпеки суспільства. Розглянутий принцип вимагає від бібліотек надання інформації, необхідної для збереження і розвитку мови і культури нації, її традицій і звичаїв, і в рівній мірі - інформації, що забезпечує науковий, освітній, культурний і промисловий прогрес країни, що в кінцевому підсумку має сприяти підвищенню рівня матеріального добробуту і духовного благополуччя як усього суспільства, так і окремих його членів, збереженню і примноженню головної цінності кожної країни - населення і національного генофонду.

Сучасне суспільство складається з безлічі соціальних груп, які об'єднують його членів за різними ознаками: віком, статтю, віросповіданням, ідеології, професії, соціального статусу, місця проживання і т.д. У системі цінностей соціальної групи найбільш яскраво проявляються духовні і матеріальні цінності суспільства. Кожна соціальна група, базуючись на своїй системі цінностей, переслідує в суспільстві ті чи інші цілі, які лише певною мірою збігаються з цілями інших груп. Спектр спільності інтересів окремих груп залежить від конкретно-історичній ситуації і може коливатися від повного неприйняття ідей іншої групи до переходу на її ідейні позиції. Саме різниця точок зору і підходів до розуміння і вирішення одних і тих же проблем відповідно до закону єдності і боротьби протилежностей забезпечує поступальний розвиток суспільства, є його гарантією від скочування на шлях диктатури або анархії.

Чим більше в суспільстві груп, які мають близькі або подібні ідеали, тим продуктивніше воно рухається по шляху досягнення своїх цілей і загального прогресу. Однак і відсутність альтернатив може привести до стагнації в суспільному розвитку, самозаспокоєння, до диктатури.

Разом з тим наявність у суспільстві антагоністичних груп є основою для постійних соціальних конфліктів (політичних, релігійних, класових та ін), відволікаючих соціальні ресурси. Протистояння антагоністичних груп може приймати різні форми - від теоретичних дискусій до революцій і громадянських воєн, що веде до руйнування сформованих громадських структур, вносить дисгармонію в розмірене життя людей. До тих пір поки людство роздроблено на безліч різних груп, кожна з яких має свої цінності й змушена доводити їх перевага в порівнянні з іншими, своє право якщо не на панування, то принаймні на співіснування, їх боротьба неминуча. Тут-то і криється принципова відмінність між тоталітарною та демократичною соціальними системами: перша домагається повного витіснення однією системою цінностей всіх інших, а друга допускає мирне сусідство різних світоглядів, ідеологічний плюралізм, який існує у вільному і толерантному людському гуртожитку.