Теорія принципів діяльності бібліотек
У сучасній науці терміном "принцип" (лат. principium - начало, основа) позначають "основне вихідне положення якої-небудь теорії, вчення, науки, світогляду, політичної організації". Вивчення та розробка принципів діяльності є обов'язковими елементами будь-якої науки. Без чіткого визначення вихідних положень розвиток якої б то не було теорії та відповідної їй сфери практичної діяльності, в тому числі бібліотекознавства та бібліотечної діяльності, неможливо. Відсутність однозначного трактування принципів діяльності позбавляє бібліотеки орієнтирів як в області формування інформаційних ресурсів, так і при організації обслуговування користувачів.
Визначати принципи діяльності бібліотеки необхідно з урахуванням її сутності як соціального інституту. Вище ми зазначали, що її місія полягає в збиранні та поширенні в просторі і в часі документів з метою задоволення інформаційних потреб користувачів. Для її виконання бібліотеці слід керуватися певною системою цінностей, що сформувалася у зовнішньому середовищі.
У філософському розумінні цінність являє собою категорію, що вказує "на людське, соціальне і культурне значення певних явищ дійсності, які оцінюються в плані добра і зла, істини і неістини, краси і неподобства, допустимого і забороненого, справедливого і несправедливого і т.п.; способи і критерії, на підставі яких оцінюються відповідні явища (установки, оцінки, заборони, цілі чи проекти)". Незважаючи на те що судження про різні види цінності - про благо, добро, красу, святості та інших - є і у класиків античної філософії, і у теологів Середньовіччя, і в мислителів Ренесансу, і у філософів Нового часу, тим не менш узагальнюючого уявлення про цінності як такої і відповідно про закономірності її появи в різних цукеркових формах не було до середини XIX ст. Зараз вивченням філософських проблем природи цінностей займається аксіологія (від гр. Axios - цінний + logos - слово), що сформувалася як самостійна філософська наука лише в кінці XIX ст.
Представники марксистсько-ленінської філософії вважали аксіологію ідеалістичним вченням. Наукові публікації з аксіології з'явилися в СРСР лише на початку 1960-х років. Першою в їх числі була книга В. П. Тугаринова "Про цінності життя і культури". Але навіть в "відлиги" 1960-і роки подібні видання становили виняток, а не правило. З середини 1990-х років російською мовою систематично виходять самостійні роботи, присвячені історії зародження і розвитку теорії цінностей і її критичного осмислення. Це зовсім не означає, звичайно, що філософами однозначно визначено перелік цінностей сучасної людини, а тим більше людства в цілому.
Система цінностей формувалася протягом багатьох століть під впливом релігійних, етичних, моральних, художніх, політичних, класових, національних та інших факторів. Так, середньовічними теологами визнавалася лише єдина цінність - Бог. У релігійній філософії, теології і в конфесійному свідомості цінність пов'язана з поданням про священному, сверхчувственном, сакральному. У кожній релігії є своє сповідання віри, тому багато ціннісні орієнтації християн, іудеїв, мусульман не тотожні.
Єдина теорія цінностей не склалася і в XVII-XVIII вв., Бо уявлення про красу, добро, справедливість, соціальному прогресі залишалися периферійними для того типу свідомості, домінантою якого, замість релігійної віри, стало стремена до пізнання природи і яке тому повинно було спиратися на силу розуму. Тільки в середині XVIII ст. стала усвідомлюватися недостатність раціоналістично-сцієнтистської орієнтації культури, і почалися пошуки альтернативного погляду на людину, її духовний світ, його зв'язки з іншими людьми і з природою. Романтизм протиставив раціоналізму Просвітництва емоційну активність духовного життя людини. Тим самим він завершив перехід від традиційної культури з її стабільними принципами, освяченими авторитетом міфу й сприймається не як цінності, а як об'єктивні закони буття, до культури особистісно-креативної, динамічної та інноваційної. Ціннісне забезпечення цієї культури сприймалося вже не як раз і назавжди дане, божественне за своїм походженням, а як людське, що формується в культурі і тому мінливе - і в історичному часі, і в географічному просторі.
Теорія цінностей особливо активно розвивалася в Х1Х-ХХ ст., Відображаючи специфіку формувався в той час індустріального суспільства і капіталістичного способу виробництва. У другій половині XX ст. знову почалася переоцінка ситуації ціннісної системи, стала формуватися нова гносеологічна парадигма, заснована на синтезі класичної та некласичної методології. Синергетичний стиль мислення, за твердженнями фахівців, є поєднанням позитивних елементів детерміністській і ймовірнісної картин світу.
На зміну індустріальному суспільству прийшло постіндустріальне, поступово трансформується в інформаційне. Капіталістичне суспільство розширило свою соціальну базу, стаючи все більш соціально орієнтованим. Крах соціалістичного ладу викликав необхідність переосмислення системи цінностей багатьох товариств. На самому початку XXI ст. на розвиток теорії цінностей значний вплив стало надавати посилення ісламу. Дії радикальних екстремістських течій, які використовують тероризм як інструмент досягнення своїх цілей, змусили людство знову повернутися до переосмислення багатьох ціннісних орієнтацій.