Наукова методика бібліотекознавства
Досить ефективно в бібліотечній теорії та практиці використовуються методи індексів і рядів динаміки. Індекс (показник, список) - це відносний статистичний показник, що характеризує співвідношення в часі або просторі різних об'єктів і явищ бібліотечної справи.
Цінна особливість деяких видів індексів (зведених) полягає в тому, що з їх допомогою можна зіставляти несумірні, різнорідні явища і об'єкти, наприклад бібліотечний фонд і контингент читачів. Щоб зробити ці явища і об'єкти порівнянними, їх попередньо виражають у яких-небудь загальних відносних величинах, наприклад відсотках.
Ряд динаміки - це ряд розташованих у хронологічному порядку значень того чи іншого показника, зміни якого відображають хід розвитку досліджуваного явища. Він може бути представлений у вигляді абсолютних, відносних, середніх величин в залежності від конкретних умов дослідження. Ряди динаміки дозволяють не тільки проаналізувати історичний розвиток будь-якого бібліотечного процесу, а й у багатьох випадках передбачити його майбутнє. Тому вони активно використовуються в бібліотекознавчих прогностичних розробках.
Сучасні бібліотекознавці все частіше вдаються до методу кореляційного аналізу. Якщо за допомогою таблиць, графіків встановлюється наявність або відсутність зв'язків між досліджуваними факторами і результативними ознаками, вдається описати виявлені зв'язку і визначити деякі кількісні характеристики, то в процесі кореляційного аналізу вивчається кореляційна залежність, тобто форма і ступінь щільності (тіснота) зв'язків, що в деяких випадках має вирішальне значення для розуміння сутності відбуваються бібліотечних процесів. Так, за допомогою кореляційного аналізу можна досить точно охарактеризувати зв'язок між збільшенням вільного часу населення і кількістю часу, що витрачається їм на читання бібліотечних книг.
Відповідальну роль у бібліотечно-соціологічних дослідженнях грають методу визначення обсягу вибіркової сукупності. При проведенні бібліотеками різних опитувань величезне значення має правильне, оптимальне визначення величини вибірки (вибіркової сукупності), яка повинна мати властивість репрезентативності (показності). Оскільки ймовірність помилки зменшується зі зростанням числа опитуваних і зменшенням коливання ознаки, при формуванні вибірки доводиться прагнути до того, щоб число одиниць (респондентів) було досить великим. У той же час вкрай небажано, щоб воно було великим надмірно, так як це збільшує трудомісткість обробки даних, але не завжди забезпечує зростання точності, достовірності та надійності результатів.
Оптимально вирішити цю проблему можна за допомогою відповідних математичних формул, номограми і таблиці досить великих чисел. При цьому цілком прийнятною ступенем надійності висновків може бути величина ймовірності, що дорівнює 0,95.
На закінчення підкреслимо, чго кількісні (математичні) методу - потужний засіб пізнання бібліотекознавчих предметів і явищ, яке, однак, не слід абсолютизувати і перетворювати на самоціль. Головна умова успішного і правильного застосування кількісного підходу - глибоке розуміння сутності досліджуваних об'єктів, явищ, процесів. Використовувати кількісні методи варто лише тоді, коли це сприяє більш глибокому розумінню сутності бібліотечних об'єктів, правильній постановці цілей і ефективному вирішенню завдань того чи іншого дослідження. При цьому проблема повинна "дозріти" для кількісного аналізу, умовами чого є: наявність досить чіткої та змістовної теоретичної концепцій досліджуваного бібліотечного феномена; емпіричний базис, який міг би дозволити провести перевірку теорії; наявність адекватних методів вимірювання відповідних об'єктів, явищ, процесів; наявність кількісного методу, який може бигь застосований у вивченні даного феномена бібліотечної справи.