Розвиток бібліотекознавства в XX ст.
Соціалістичне бібліотекознавство спиралося на закони і категорії діалектичного і історичного матеріалізму, праці В. І. Леніна і Н. К. Крупської з бібліотечної справи. В. І. Ленін та Н. К. Крупська розробили і намагалися здійснити в цілому прогресивну програму бібліотечного будівництва, одну з основ якої склали передовий досвід і демократичні досягнення буржуазного бібліотекознавства. Вони наполегливо прагнули в постреволюційної Росії, як і в зарубіжних державах, зробити "величезні неосяжні бібліотеки доступними не для цеху учених, професорів і т.п. фахівців, а для маси, для натовпу, для вулиці", або як писав сам Ленін, ввести "швейцарсько-американську систему". Не випадково в зарубіжному бібліотекознавстві В. І. Ленін та Н. К. Крупська вважалися неабиякими знавцями бібліотечної справи. Так, розпочата в 1967 р. в Англії серія "Класики світового бібліотекознавства" була відкрита книгою "Ленін, Крупська та бібліотеки", в якій були представлені їх основні роботи з бібліотечної справи. У 1970 р. на сесії ІФЛА було проведено спеціальне пленарне засідання за темою "Ленін і бібліотечну справу".
В. І. Ленін та Н. К. Крупської, проголошуючи демократичні гасла: загальнодоступність бібліотек, всебічне і гармонійний розвиток особистості - обмежували їх рамками виховання народу в дусі комунізму, комуністичної свідомості, активності і т.д. Це призвело в кінцевому рахунку соціалістичне бібліотекознавство до тотальної бібліотечної цензурі, до перетворення бібліотек в опорні бази КПРС по комуністичному вихованню трудящих. Не випадково тому в соціалістаческом бібліотекознавстві раніше, ніж в зарубіжному, на перший план вийшли соціальні проблеми бібліотечної теорії та практики, велика увага стала приділятися проблемам організації масового читання, ідеологічної і практичної спрямованості роботи бібліотек, планомірної організації і централізації бібліотечної справи. Поряд з цим одним з головних напрямків стала критика буржуазного бібліотекознавства та непримиренна боротьба з його проявами в теорії і практиці бібліотечної справи Росії. Бібліотекознавство у Росії стало розвиватися як суспільна наука, випереджаючи в цьому відношенні закордонне бібліотекознавство.
Особливу увагу в бібліотекознавстві було приділено питанню про зміст і призначення роботи бібліотек, про їх соціальних функціях в соціалістичному суспільстві. Загальновизнану до того часу точку зору з цього питання висловила резолюція Першого Всеросійського бібліотечного з'їзду (1924), в якій вказувалося, що головною метою бібліотекарів є перетворення бібліотеки в знаряддя вироблення комуністичного світогляду, в осередок виховання і освіти мас в дусі марксизму-ленінізму.
Утвердженню цієї точки зору сприяла розгорнулася на початку 30-х рр.. дискусія з теоретичних питань книгознавства, бібліотекознавства та бібліографії. В ході її були піддані різкій критиці принципи "буржуазного об'єктивізму", "надкласового" і "культурництва" бібліотечної роботи. Було висунуто вимогу збагачення бібліотекознавства досягненнями марксистсько-ленінської філософії, критичного перегляду всієї колишньої теорії і методики бібліотечної роботи в світлі марксистсько-лЬнінской науки. В ході дискусії огульної критики зазнали бібліотекознавці, що розділяли "реакційні" принципи буржуазного бібліотекознавства.
"Просочити всю роботу бібліотекаря нашої соціалістичної цілеспрямованістю, партійністю, витравити дух нейтральності і культурництва, надати більшовицький розмах бібліотечній справі" - таке завдання перед теоретиками та практиками бібліотечної справи поставила газета "Правда".
Важливою віхою в розробці наукових основ соціалістичного бібліотекознавства стало теоретичне нараду з питань бібліотекознавства та бібліографії (1936). Воно ще більш затвердило необхідність вирішення всіх теоретичних проблем з урахуванням ленінських вказівок з бібліотечної справи, з позицій марксизму-ленінізму.
Вітчизняне бібліотекознавство, як і зарубіжне, велику увагу приділяло розробці проблеми сутності бібліотекознавства як науки, її місцю і взаємозв'язкам в системі наук. Так само, як зарубіжна бібліотечна наука, воно не уникло серйозного різнобою у поглядах на ці питання. Так, в 20-і рр.. існувало, щонайменше, п'ять типових для того часу точок зору на сутність бібліотекознавства. Перша передбачала інтерпретації бібліотекознавства як складової частини книгознавства, друга - бібліографії, третя - педагогіки, четверта - психології. Нарешті, п'ята розглядала бібліотекознавство як самостійну науку, об'єктом якої є бібліотека, а предметомтом - методика бібліотечної роботи. Утвердилася концепція бібліотеки як самостійної науки. Тоді ж були зроблені перші спроби визначити не тільки сутність бібліотекознавства, але і його структуру, основний понятійний апарат і інші важливі характеристики.
Таким чином, вже в 30-і рр.. в Росії остаточно склалося уявлення про бібліотекознавстві як про самостійну соціальній науці, в методологічну основу формування якої було покладено марксистсько-ленінська ідеологія.
У наступні роки одне з центральних місць у бібліотекознавстві зайняли проблеми предмета і об'єкта бібліотекознавства, його взаємозв'язків з іншими науками, статусу в системі наук, методології, методики бібліотекознавчих досліджень та ін Так, в 40-60-і рр.. проблемам наукового обгрунтування бібліотекознавства велику увагу приділяли В.А. Артісевіч, Ю.В. Григор'єв, А.І. Месеняшін, О.С. Чубар'ян та ін Однак у цей час ще не існувало чіткого розмежування об'єкта і предмета бібліотекознавства. Багато бібліотекознавці ототожнювали їх.
Велике значення для вирішення конкретних теоретичних питань бібліотекознавства мала дискусія кінця 70 - початку 80-х рр.. Незважаючи на те що в ході її висловлювалися різні точки зору, більшість бібл ^ тековедов прийшли до висновку, що об'єктом бібліотекознавства є бібліотечна діяльність. У ході дискусії було розглянуто і проблема предмета бібліотекознавства. Узагальнена точка зору з цього питання була виражена в підручнику "Бібліотекознавство. Загальний курс" (1988). У ньому підкреслювалося, що предметом бібліотекознавства є "виявлення і дослідження закономірностей, принципів формування розвитку, функціонування бібліотечної системи, взаємодії бібліотек в різних аспектах".